біогеоценоз
БІОГЕОЦЕНО́З, у, ч., екол.
Взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії.
Біогеоценоз є основною коміркою, в якій відбуваються всі процеси, що в кінцевому результаті визначають величезну геохімічну (в глобальному масштабі) і космічну роль біосфери (з наук. літ.);
Сукупність популяцій істот різних видів разом з певною ділянкою планети, де здійснюється повний кругообіг речовин, називається біогеоценозом (з наук.-попул. літ.);
Біогеоценози – це своєрідні, цілком автоматизовані системи біологічних машин, що виникли в процесі еволюції і працюють на енергії Сонця (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біогеоценоз — біогеоцено́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- біогеоценоз — Елементарна територіальна одиниця біосфери, відносно просторово відокремлена, однорідна природна система функційно пов'язаних живих організмів і абіотичного середовища. Запропонований термін В.Н. Сукачевим, який вважав б. сукупністю однорідних природних елементів на певній ділянці земної поверхні. Словник термінів з агрофітоценології
- біогеоценоз — -у, ч. Взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин та енергії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біогеоценоз — біогеоцено́з (від біо..., грец. γη – земля і ...ценоз) сукупність рослинності, тваринного світу й мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергії. Словник іншомовних слів Мельничука
- біогеоценоз — БІОГЕОЦЕНО́З, у, ч. Взаемозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії. Словник української мови в 11 томах