біополе

БІОПО́ЛЕ, я, с.

1. Комплекс електромагнітних випромінювань, які генеруються живими організмами та їх органами.

Гуревич називає біополем випромінювання в діапазоні середнього та ближнього ультрафіолету при мітозі клiтин (з наук.-попул. літ.).

2. Згідно з паранауковими уявленнями позафізичне енергетичне поле, яке створює біологічний організм.

Вона [жінка-екстрасенс] демонструвала потужність свого біополя, спрямовуючи потік психоенергії на бажаючого (О. Бердник);

Як існує деяке біополе особистості, так існує й аура цілої нації (з публіц. літ.);

Після смерті людини її біополе не зникає, не розчиняється у безвісті (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біополе — біопо́ле іменник середнього роду * Але: два, три, чотири біопо́ля Орфографічний словник української мови
  2. біополе — [б’іополеи] -л'а, ор. -леим Орфоепічний словник української мови
  3. біополе — -я, с. Енергетичне поле, яке створюється живим організмом. Великий тлумачний словник сучасної мови