біополе
БІОПО́ЛЕ, я, с.
1. Комплекс електромагнітних випромінювань, які генеруються живими організмами та їх органами.
Гуревич називає біополем випромінювання в діапазоні середнього та ближнього ультрафіолету при мітозі клiтин (з наук.-попул. літ.).
2. Згідно з паранауковими уявленнями позафізичне енергетичне поле, яке створює біологічний організм.
Вона [жінка-екстрасенс] демонструвала потужність свого біополя, спрямовуючи потік психоенергії на бажаючого (О. Бердник);
Як існує деяке біополе особистості, так існує й аура цілої нації (з публіц. літ.);
Після смерті людини її біополе не зникає, не розчиняється у безвісті (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me