біхарці

БІХА́РЦІ, ів, мн. (одн. біха́рець, рця, ч.; біха́рка, и, ж.).

Група близьких за мовою та культурою народів у Південній Азії; живуть перев. в індійському штаті Біхар, а також у Бангладеш, Непалі та Бутані.

Найбільшими народами Азії є китайці, гіндустанці, бенгальці, біхарці, японці тощо (з навч. літ.);

Бiхарцi – зрiлий етнос, якому вдавалося зберiгати самоврядування при рiзних завойовниках (з публіц. літ.).