б'єф

Б'ЄФ, у, ч., гідр.

Ділянка річки, каналу, водоймища, розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.).

Світлі іскряні потоки звільненої води шугнули на нижній б'єф (В. Собко);

У верхньому б'єфі водопідіймальної греблі бере свій початок річище каналу (з наук.-попул. літ.);

Вода витікала з камери шлюзу в нижній б'єф (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. б'єф — б'єф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. б'єф — -а, ч., гідр. Ділянка річки, каналу, водоймища вище або нижче водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. б'єф — (фр.) Частина судноплавної річки між греблями з певним рівнем води або відрізок каналу між двома шлюзами, рівень води в яких відрізняється від сусідніх ділянок. (синонім — плесо). Архітектура і монументальне мистецтво