б'єф
Б'ЄФ, у, ч., гідр.
Ділянка річки, каналу, водоймища, розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.).
Світлі іскряні потоки звільненої води шугнули на нижній б'єф (В. Собко);
У верхньому б'єфі водопідіймальної греблі бере свій початок річище каналу (з наук.-попул. літ.);
Вода витікала з камери шлюзу в нижній б'єф (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- б'єф — б'єф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- б'єф — -а, ч., гідр. Ділянка річки, каналу, водоймища вище або нижче водопідпірної споруди (греблі, шлюзу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- б'єф — (фр.) Частина судноплавної річки між греблями з певним рівнем води або відрізок каналу між двома шлюзами, рівень води в яких відрізняється від сусідніх ділянок. (синонім — плесо). Архітектура і монументальне мистецтво