ваблений

ВА́БЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ва́бити.

Сани вихопилися на вкочену дорогу-греблю, і коні, ваблені вівсом та теплим стійлом, побігли швидше (Василь Шевчук);

Через два літа стояв [Святополк] під Києвом з печенігами, які йшли до нього, мов собака на посвист, ваблені обіцяними грабунками багатого стольного города (П. Загребельний);

Залишивши речі в номері, я швидко попрямував до виходу, ваблений бажанням побродити по місту, помилуватися визначними пам'ятками (із журн.).