вавилоняни
ВАВИЛО́НЯНИ, о́нян, мн. (одн. вавило́нянин, а, ч.; вавило́нець, нця, ч.; вавило́нянка, и, ж.; вавило́нка, и, ж.).
Жителі Вавилонії, стародавньої держави (II–I тисячоліття до н. е.), розташованої в південній частині Месопотамії (територія сучасного Іраку).
У “Повісті минулих літ”, крім географічних відомостей, наведені й етнографічні, де описується побут різних етнічних груп, у тому числі й племен, просторово віддалених від Русі: сирійців, вавилонян, халдеїв, індійців, британців тощо (з наук. літ.);
Багато народів (вавилоняни, єгиптяни та ін.) гадали, що на врожай впливають Місяць і планети, тому поклонялися духам цих об'єктів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вавилоняни — Стародавнє семітське населення Пд. Месопотамії, що почергово прибувало туди: аккадці, аморейці, арамейці, халдейці; загальна назва в. з'явилася відтоді, коли Вавилон став столицею об'єднаної держави, що займала територію цілої Месопотамії (поч. II тис. до н.е.). Універсальний словник-енциклопедія