вагомість

ВАГО́МІСТЬ, мості, ж.

1. Властивість за знач. ваго́мий 1.

До старечих відчуттів Геннадія додалося ще одне, досі ним незвідане: наче він втрачав фізичну вагомість (І. Волошин);

Виринали видіння в довільній послідовності, так само зникали, затягувалися мороком, натомість тіло знову втрачало вагомість і Оксана падала, падала, падала... (А. Кокотюха).

2. перен. Абстр. ім. до ваго́мий 2, 3.

Сивий Капітан зробив маленьку паузу, наче підкреслюючи нею всю вагомість останньої фрази (В. Владко);

– Іноді мені здається, – сказав він вагомо, і ця вагомість, як завжди, закликала до уваги, змушувала слухати, – що людство втомилося (Ю. Мушкетик);

Авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що позбавлений права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні (В. Русанівський).