вагітний

ВАГІ́ТНИЙ, а, е.

1. тільки ж., без дод. і ким. Яка перебуває в стані вагітності.

Онися ходила вагітна (І. Нечуй-Левицький);

Першим, як і личило вожакові, з'явився на вигоні довготелесий Нестір Цимбал з усім своїм виводком та з вагітною дружиною (О. Гончар);

Ярина була вагітна, проте працювала за двох (О. Бердник);

// у знач. ім. вагі́тна, ної, ж. Жінка, яка перебуває в стані вагітності.

Вагітну ще заздалегідь було покладено до стаціонару (Б. Антоненко-Давидович);

Консультація для вагітних.

2. перев. чим і рідше без дод., перен. Який має в початковому, зародковому стані що-небудь таке, що розвивається.

Я бачу її [душу поета]. Велика і важка, повна туги й невиплаканих сліз, вагітна всіма скорботами світу (М. Коцюбинський);

Посіріло. Дощ ущух, але над містечком бовваніли хмари, сирі, зимні, вагітні (Б. Лепкий).