вагітний

ВАГІ́ТНИЙ, а, е.

1. тільки ж., р.; без додатка і ким. Яка перебуває в стані вагітності.

Онися ходила вагітна (Н.-Лев., III, 1956, 108);

Першим, як і лічило вожакові, з’явився на вигоні довготелесий Нестір Цимбал з усім своїм виводком та з вагітною дружиною (Гончар, Таврія, 1952, 17);

// у знач. ім. вагі́тна, ної, ж.

Консультація для вагітних.

2. чим, перен. Який має в початковому, зародковому стані що-небудь, що розвивається.

Насильство є повитухою всякого старого суспільства, коли воно вагітне новим (Маркс, Капітал, т. I, кн. І, 1952, 749);

Я бачу її [душу поета]. Велика і важка, повна туги й невиплаканих сліз, вагітна всіма скорботами свічні (Коцюб., II, 1955, 106);

Голодний степ — ..це отрута для капіталістичних зазіхань деяких наших сусідів, вагітних концесійними і колоніальними прагненнями (Ле, Міжгір’я, 1953, 130).