важкогорючий
ВАЖКОГОРЮ́ЧИЙ, а, е.
Неспроможний легко горіти.
У покриттях головних корпусів електростанцій належить застосовувати тільки негорючий або важкогорючий утеплювач (з наук.-техн. літ.);
Впровадження у будівництві важкогорючих матеріалів є одним із основних напрямків профілактики виникнення пожежі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- важкогорючий — -а, -е. Який неспроможний легко горіти. Великий тлумачний словник сучасної мови