вазочка
ВА́ЗОЧКА, и, ж.
Зменш. до ва́за.
Він простягає руку, бере вазочку з варенням і підносить її вгору, немов чашу (В. Домонтович);
На столі у маленькій вазочці стояла дубова гілочка з прив'ялим листям і тугими вузликами зелених жолудів (Ю. Мушкетик);
Людмила Харитонівна і Олесь Іванович купили триста грамів печива, поклали до вазочки. Заварили чай в сервізному чайничку, постелили білу скатертину на круглому столі (Є. Кононенко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вазочка — ва́зочка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вазочка — -и, ж. Зменш.-пестл. до ваза. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вазочка — ВА́ЗОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ва́за. На столі було чимало порцелянових ляльок, штучних вазочок, кошичків (Л. Укр., III, 1952, 546); Варення і мед подають у вазочках (Укр. страви, 1957, 285). Словник української мови в 11 томах