вакус

ВА́КУС, у, ч., іст.

1. У середні віки – адміністративна одиниця в естів і лівів.

Кількість селянських господарств, що входили до вакусу, коливалась від десяти до ста (з навч. літ.).

2. У деяких районах Прибалтики до XVII ст. – збори господарств сільських дворів.

Під час вакусу селяни сплачували грошовий оброк і відбували натуральні повинності, тут же розбиралися судові справи селян (з наук.-попул. літ.).