вакф

ВАКФ, у, ч.

Відповідно до мусульманського права – майно, відписане державою або окремою особою на релігійні або доброчинні цілі.

Інститут вакфу виник у VII–VIII століттях у халіфаті, отримав поширення у всіх мусульманських країнах і став економічною основою величезного впливу мусульманського духовенства (з наук. літ.);

Вакфи були двох видів: основний, коли жертводавець повністю втрачав право на майно, і звичайний, коли частина прибутку була залишена в спадкове користування жертводавцю і його нащадкам (з наук. літ.).