вакцина
ВАКЦИ́НА, и, ж., фарм.
Препарат, вигот. із мікроогранізмів – збудників інфекційних хвороб або продуктів їх життєдіяльності, який використовується для імунізації людей і тварин з профілактичними й лікувальними цілями.
Розрізняють вакцини живі, убиті, хімічні та анатоксини (з наук.-попул. літ.);
Японки звернулись до Заболотної з проханням допомогти їм будь-яким чином дістати вакцину (О. Гончар);
Вони [скіфські лікарі] вже знали деякі вакцини, мікстури, зілля і настої трав (Л. Костенко).
△ (1) Жива́ вакци́на, фарм. – вакцина, що містить перев. штучно модифіковані штами вірусів або бактерій, ослаблених і неспроможних викликати розвиток інфекційного захворювання.
Живі вакцини проти кору і паротиту виробляють у культурі клітин курячого ембріона (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- вакцина — вакци́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вакцина — -и, ж., мед. Виготовлений зі штучно ослаблених чи вбитих мікробів, збудників інфекційних хвороб препарат, що вводиться в організм людини і тварини для попередження хвороб і частково для їх лікування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вакцина — Сироватка Словник чужослів Павло Штепа
- вакцина — вакци́на (лат. vaccinus – коров’ячий, від vacca – корова) препарат, виготовлений із ослаблених чи вбитих мікроорганізмів і вірусів або з продуктів їхньої життєдіяльності. Застосовують для запобігання інфекційним хворобам (створення імунітету) та лікування їх. Словник іншомовних слів Мельничука
- вакцина — Вакци́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вакцина — ВАКЦИ́НА, и, ж., мед. Виготовлений із штучно ослаблених або вбитих мікробів, збудників інфекційних хвороб препарат, що вводиться в організм людини та тварини для попередження хвороб і частково для їх лікування. Словник української мови в 11 томах