1. Словник української мови у 20 томах

вакцинація

ВАКЦИНА́ЦІЯ, ї, ж., вет., мед.

Уведення вакцин з метою вироблення імунітету до інфекційних хвороб; щеплення.

Успіхи імунології дозволили ввести в медичну практику вакцинацію проти багатьох дитячих хвороб – коклюшу, поліомієліту, кору, свинки, краснухи і грипу В (головної причини менінгіту в дитячому віці) (з наук.-попул. літ.);

Вакцинацію слід проводити після закінчення гострих виявів інфекційних та неінфекційних захворювань (з навч. літ.);

Профілактика ларинготрахеїту в курей: дотримання санітарних правил їх догляду й утримання, вакцинація (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вакцинація — вакцина́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вакцинація — -ї, ж., мед. Введення вакцини в організм людини чи тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вакцинація — вакцина́ція застосування вакцин або анатоксинів з метою імунізації – запобігання інфекційним захворюванням. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. вакцинація — ВАКЦИНА́ЦІЯ, ї, ж., мед. Введення вакцини в організм людини чи тварини. Розроблено й впроваджено в практику науково обгрунтовані способи масової вакцинації проти туберкульозу (Рад. Укр., 13.IX 1961, 3); Вакцинація новонароджених; Нашкірна вакцинація. Словник української мови в 11 томах