1. Словник української мови у 20 томах

валкувати

ВАЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Збирати, згрібати, складати у валки (див. вало́к¹ 1) (сіно, солому і т. ін.).

І нікого їм [дідові й Володькові] при тому більше не треба – ні Катерини, ні Клима, ні наймита Свирида, ані тих дівчат, що десь там за садом валкують конюшину (У. Самчук);

Переобладнаними сінокосарками можна косити і валкувати зернобобові культури (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валкувати — валкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. валкувати — -ую, -уєш, недок., перех., с. г. Збирати, згрібати, складати у валки (сіно, сніг і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. валкувати — ВАЛКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., с. г. Збирати, згрібати, складати у валки (сіно, сніг і т. ін.). Переобладнаними сінокосарками можна косити і валкувати зернобобові культури (Колг. Укр., 9, 1960, 23). Словник української мови в 11 томах
  4. валкувати — Валкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Скатывать въ валъ (сѣно). Словник української мови Грінченка