1. Словник української мови у 20 томах

валкувач

ВАЛКУВА́Ч, а́, ч.

Машина або пристрій для збирання, згрібання у валки (див. вало́к¹ 1) (сіна, соломи і т. ін.).

Серед машин для збирання врожаю є і двороторні навісні та причіпні валкувачі (із журн.);

Валкувач торфовий – причіпний пристрій для збору висушеного фрезерного торфу з розстилу у валки (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. валкувач — -а, ч. Машина для збирання, згрібання у валки чого-небудь розкиданого, розстеленого на землі. Великий тлумачний словник сучасної мови