вальдмейстер

ВАЛЬДМЕ́ЙСТЕР, а, ч.

У Російській імперії – чиновник, який завідував казенними лісами.

Для захисту корабельних лісів від безсистемних вирубок Петро Перший створив лісову варту і спеціальну державну службу, яка складалася з вальдмейстерів і обер-вальдмейстерів (з наук.-попул. літ.).