вальденси
ВАЛЬДЕ́НСИ, ів, мн. (одн. вальде́нс, а, ч.).
Представники християнського руху раннього Середньовіччя.
Вальденси отримали свою назву від імені засновника цього руху, ліонського купця Петра Вальда, який у 1173 році роздав своє майно, став жити в бідності та закликав своїх послідовників проповідувати Святе Письмо, перекладене народною мовою (з наук. літ.);
Звертаючись до ідеалів раннього християнства, вальденси виступали за ліквідацію приватної власності, за рівність усіх членів релігійних общин, за свободу читання Біблії (з наук.-попул. літ.);
Рух вальденсів зародився в XII столітті серед кріпосних селян і ремісників Франції. Пізніше він поширився в Північній Італії, Німеччині, Чехії, Іспанії (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вальденси — -ів, мн. Прихильники єресі, що виникла в 1175 р. в Ліоні; проповідували відмову від приватної власності, повернення до раннього християнства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вальденси — вальде́нси прихильники єресі, що виникла в 1175 р. в Ліоні (засновник – купець П. Вальдо, звідки й назва). В. проповідували відмову від приватної власності, повернення до раннього християнства. Словник іншомовних слів Мельничука
- вальденси — Суспільно-релігійний рух аскетично-реформаторського характеру у Франції та Італії в XIII-XIV ст.; започаткований П. Вальдом у Ліоні бл. 1170; вимагали реформи Церкви, практикували убогість; засуджені папством, переслідувані інквізицією; попередники гуситів. Універсальний словник-енциклопедія