валькуватий

ВАЛЬКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Зробл. із вальків (див. ва́льо́к¹ 1).

Сірі, обмиті дощами стіни, валькуваті призьби, маленькі віконця (У. Самчук);

Увечері Прiся iшла з ним поруч аж до барака, – полонених тепер уже перегнали в барак – присадкуватий сарай, нашвидку обкиданий рудою валькуватою глиною (О. Гончар).

2. Схожий формою на вальок (див. вальо́к²).

Жакетний смушковий тип каракульських ягнят (з напівкруглим валькуватим завитком) характеризується наявністю щільних довгих, середніх і коротких напівкруглих вальків (з наук. літ.).

3. Видовжений, довгастий.

У валькуватого насіння квасолі довжина у два рази більша за товщину, ширина і товщина майже однакові (насіння видовжене, з випуклими кінцями) (з навч. літ.);

Саламандра плямиста має масивну круглу голову і широкий незграбний валькуватий тулуб (із журн.).