валюша
ВАЛЮ́ША, і, ж., заст.
Валяльня.
– У його [нього] й млини були; один саджений на каміннях, а другий – байдачний, задля валюшей [валюш] (О. Стороженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- валюша — валю́ша іменник жіночого роду, істота валяльня рідко Орфографічний словник української мови
- валюша — -і, ж., заст. Валяльня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- валюша — див. шаповальня Словник синонімів Вусика
- валюша — ВАЛЮ́ША, і, ж., заст. Валяльня. — У його й млини були; один саджений на каміннях, а другий — байдачний, задля валюшей (Стор., І, 1957, 237). Словник української мови в 11 томах
- валюша — Валюша, -ші ж. Сукновальня. Стор. II. 116. Словник української мови Грінченка