1. Словник української мови у 20 томах

вантуз

ВА́НТУЗ, а, ч.

1. Клапан, що автоматично видаляє повітря з водопровідних труб.

Вантуз установлюється в місцях накопичення повітря, звичайно у вищих точках трубопровідної лінії (з наук.-техн. літ.).

2. Сантехнічний інструмент вакуумної дії для прочищення каналізаційних труб.

Вантуз складається із гумового клапана, яким накривається зливний отвір раковини або ванни, і ручки, з допомогою якої відкачується вода, повітря і бруд із труби назовні (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вантуз — ванту́з іменник чоловічого роду клапан Орфографічний словник української мови
  2. вантуз — Вантуз — air escape valve, air hole, vent; Entlüftungsventil – пристрій для автоматичного випускання повітря (газу) з водопровідних труб. Гірничий енциклопедичний словник
  3. вантуз — -а, ч. Пристрій для автоматичного випускання повітря з водопровідних труб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вантуз — ванту́з (франц. ventouse, від лат. ventosus – вітряний, вітровий) пристрій для автоматичного випускання повітря з водопровідних труб. Словник іншомовних слів Мельничука