вапняк
ВАПНЯ́К, у́, ч.
Осадова гірська порода органічного, рідше хемогенного походження, яка перев. складається з карбонату кальцію.
Над головою, з правої руки, нависали брили вапняку, громадилися старі, роз'їдені морськими прибоями скелі (Ю. Смолич);
Вапняком, рудою наповняє [Орися] Звично величезні бункери (Я. Шпорта);
Карбонат кальцію, який входить до складу вапняку, здатний розчинятися у воді, а також повільно розкладатися на вуглекислий газ і відповідні основи (з наук.-попул. літ.);
При метаморфізмі вапняки перекристалізуються і утворюють мармури (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вапняк — вапня́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вапняк — [вапн’ак] -н'аку, м. (на) -н'аку Орфоепічний словник української мови
- вапняк — Известняк — limestone — Kalkstein — осадова гiрська порода, що складається головним чином з кальциту з домiшками глинистого матерiалу, кремнезему, оксидiв залiза та iнших. Гірничий енциклопедичний словник
- вапняк — -у, ч. Осадова, перев. морська, порода, яка містить карбонат кальцію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вапняк — Карбонатна осадова гірська порода органічного походження, пер. хіміч., що складається з кальциту; білий, жовтавий або сірий; дуже поширений; використовують як будівельний камінь, для виготовлення вапна, цементу, карбіду, соди; подрібнений — як мінеральне добриво. Універсальний словник-енциклопедія
- вапняк — ВАПНЯ́К, у́, ч. Осадова, переважно морська порода, яка містить у собі вапно. Над головою, з правої руки, нависали брили вапняку, громадилися старі, роз’їдені морськими прибоями скелі (Смолич, V, 1959, 35); Вапняком, рудою наповняє [Орися] Звично величезні бункери (Шпорта, Запоріжці, 1952, 54). Словник української мови в 11 томах
- вапняк — Вапняк, -ка м. Известнякъ. Уман. І. 294. Словник української мови Грінченка