варіаційний
ВАРІАЦІ́ЙНИЙ, а, е.
Стос. до варіації.
Варіаційна і підголоскова поліфонічна природа народної музики випливає з імпровізаційного характеру народного хорового виконання (з наук. літ.);
Ще раз вивірені варіаційні таблиці показували певний виразний процес деградації сорту (М. Івченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- варіаційний — варіаці́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- варіаційний — Вариативный — variable, variational — *variabel — той, що є варіацією чогось, змінний; В. с т а т и с т и к а — частина математичної статистики, яка вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях;... Гірничий енциклопедичний словник
- варіаційний — -а, -е. Прикм. до варіація. Варіаційна статистика спец. — розділ статистики, в якому застосовується математичний аналіз для вивчення суспільних і природних явищ. Варіаційне числення мат. — один з важливих розділів математичного аналізу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варіаційний — варіаці́йний той, що є варіацією чогось, змінний; ¤ в-а статистика – частина математичної статистики, яка вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях; ¤ в-е числення – розділ математики... Словник іншомовних слів Мельничука
- варіаційний — ВАРІАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до варіа́ція. Варіаційна і підголоскова поліфонічна природа народної музики випливають з імпровізаційного характеру народного хорового виконання (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 145); Вже з кінця XVI ст. Словник української мови в 11 томах
- варіаційний — рос. вариационный 1. Те, що є варіацією чого-небудь. У математичній статистиці — розділ, що вивчає розподіл кількісних ознак у статистичних сукупностях. 2. Варіаційне числення — методи значень найбільших і найменших числових виразів, що залежать від вибору однієї або кількох функцій (функціоналів). Eкономічна енциклопедія