василіани
ВАСИЛІА́НИ, а́н, мн., іст. (одн. василіа́нин, а, ч.; василі́анка, и, ж.).
Те саме, що базиліа́ни.
А тут [на церемонії] ще зібрався цілий загін римсько-католицького і греко-католицького “вояцтва” з єпископату, отці ордену василіанів, семінаристи, гімназисти (С. Скляренко);
Напередодні поділів Речі Посполитої василіани займали п'яте місце серед чернечих орденів країни, поступаючись лише таким старовинним орденам, як францисканці, єзуїти, бернардинці й домініканці, а їхня загальна чисельність на 1772 р. становила 1258 осіб (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- василіани — -ів, мн. 1》 Ченці католицького ордену, створеного у Візантії на основі статуту богослова Василія Великого (4 ст.). 2》 Ченці уніатського ордену, заснованого на західно-українських і західно-білоруських землях після Брестської унії 1596 р. Великий тлумачний словник сучасної мови
- василіани — василіа́ни, базиліа́ни (лат. basiliani) 1. Ченці католицького ордену, заснованого у Візантії за статутом, що його нібито склав богослов Василій Великий (4 ст.). 2. Ченці василіанських уніатських монастирів, заснованих у Литві, Західній Білорусії й на Західній Україні після Брестської унії 1596. Словник іншомовних слів Мельничука