вбачатися

ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ), а́ється, недок., ВБА́ЧИТИСЯ (УБА́ЧИТИСЯ), иться, док.

1. розм. Бути приступним зору, бути видним; виднітися.

У його [нього] за плечима вбачалася маленька торбочка з сухарцями (Марко Вовчок);

Лице Зіни було бліде... і радісна мука мені вбачалась на йому [ньому] (В. Винниченко).

2. Здаватися, сприйматися якимсь.

– Не треба, проте ж, тратити надії, – казав далi батюшка, – закони Божi – недослiдженi. Що для нашого грiшного ока вбачається неможливим i необорним, те одним подихом уст Божих знищується в порох (М. Старицький);

[Катря:] Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа... (М. Кропивницький).

3. Вважатися, визнаватися кимсь, чимсь.

Вивчення соціальної зумовленості господарсько-правових норм і ефективності їхньої реалізації вбачається як необхідний інститут управління економікою (з наук. літ.);

Сенс пізнавальної діяльності вбачається в отриманні нових, не знаних раніше істин (з наук. літ.).

4. Мислитися, розумітися.

Подолання кризової ситуації, що склалася в паливно-енергетичному комплексі, вбачається в розробці та реалізації програми енергозбереження (з наук. літ.);

Призначення письменства вбачалося С. Єфремову в служінні народові, в тому, щоб бути учасником суспільних змагань (з наук. літ.).

5. Привиджуватися, поставати в уяві, у сні.

Часом уві сні вбачалося йому, що соцький приніс так довго очікувану бомагу [бумагу] (М. Коцюбинський);

Брати вбачилися [Галі] з якимись сяющими [сяючими] обличчями (Марко Вовчок).

6. діал. Бути на побаченні; бачитися.

Ми крадькома вбачалися (Ганна Барвінок).