вбачати
ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБА́ЧИТИ (УБА́ЧИТИ), чу, чиш, док.
1. кого, що і без прям. дод., розм. Сприймати зором, бачити.
Вбачаю – марніє та й марніє Парася моя (Марко Вовчок);
І вбачаю раннім часом Луг, і поле, й сіножать (А. Малишко);
Я таки зараз як убачив – подумав: “Се вже не моя мати” (Марко Вовчок);
Коли поїдеш навпростець з Охтирки пісками важкими.., То вбачиш бір (Я. Щоголів).
2. кого, що, в кому, в чому. Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь.
[Олеся:] Мамочко, голубочко! Ви у моїй розмові завжди вбачаєте якусь собі зневагу (М. Кропивницький);
Пан Крапивницький у кожному батракові, який поглядав на нього похмуро, вбачав свого найлютішого ворога (С. Чорнобривець);
З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- вбачати — вбача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вбачати — ВБАЧАТИ (УБАЧАТИ) Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. У значенні "сприймати зором, спостерігати" вживається зрідка. Літературне слововживання
- вбачати — Бачити, добачати; (образу) мати за, догладжувати. Словник синонімів Караванського
- вбачати — (убачати), -аю, -аєш, недок., вбачити (убачити), -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех.Сприймати зором, бачити. 2》 перех., в кому, в чому. Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вбачати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- вбачати — ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБА́ЧИТИ (УБА́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Сприймати зором, бачити. Вбачаю — марніє та й марніє Парася моя (Вовчок, І, 1955, 282); І вбачаю раннім часом Луг і поле й сіножать (Мал. Словник української мови в 11 томах