1. Словник української мови в 11 томах

вбачати

ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБА́ЧИТИ (УБА́ЧИТИ), чу, чиш, док.

1. перех. і неперех. Сприймати зором, бачити.

Вбачаю — марніє та й марніє Парася моя (Вовчок, І, 1955, 282);

І вбачаю раннім часом Луг і поле й сіножать (Мал., II, 1956, 285);

Я таки зараз як убачив — подумав: "Се вже не моя мати" (Вовчок, VI, 1956, 225);

Коли поїдеш навпростець з Охтирки пісками важкими.., То вбачиш бір (Щог., Поезії, 1958, 359).

2. перех., в кому, в чому. Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь.

[Олеся:] Мамочко, голубочко! Ви у моїй розмові завжди вбачаєте якусь собі зневагу (Кроп., II, 1958, 294);

З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (Гончар, Таврія.., 1957, 662);

В революційних масових піснях В. І. Ленін вбачав могутнє знаряддя виховання мас (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 14);

Пан Крапивницький у кожному батракові, який поглядав на нього похмуро, вбачав свого найлютішого ворога — комуніста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вбачати — вбача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вбачати — ВБАЧАТИ (УБАЧАТИ) Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. У значенні "сприймати зором, спостерігати" вживається зрідка. Літературне слововживання
  3. вбачати — Бачити, добачати; (образу) мати за, догладжувати. Словник синонімів Караванського
  4. вбачати — (убачати), -аю, -аєш, недок., вбачити (убачити), -чу, -чиш, док. 1》 перех. і неперех.Сприймати зором, бачити. 2》 перех., в кому, в чому. Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вбачати — ВБАЧА́ТИ (УБАЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБА́ЧИТИ (УБА́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. кого, що і без прям. дод., розм. Сприймати зором, бачити. Вбачаю – марніє та й марніє Парася моя (Марко Вовчок); І вбачаю раннім часом Луг, і поле, й сіножать (А. Словник української мови у 20 томах
  6. вбачати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови