ввергання
ВВЕРГА́ННЯ (УВЕРГА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. вверга́ти.
У суботу, що передує шостій неділі Великого посту, – день пам'яті про страшні муки й увергання в рів святого Григора Просвітителя (з рел.-церк. літ.);
У новому фантастичному романі головний герой намагається протистояти вверганню світу в хаос і анархію (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me