ввірений

ВВІ́РЕНИЙ (УВІ́РЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вві́рити¹.

[Горлов:] Невірно говорили сьогодні, що цілий ряд великих, я б сказав, історичних, перемог ввіреного мені фронту залежить тільки від мене як від командуючого (О. Корнійчук);

Міномети, ввірені Чернишеві, приєднались до загального гуркоту (О. Гончар);

Життя – одне з найпрекрасніших чудес творіння Бога, розкішний Його дар, увірений людині під її відповідальність (із журн.);

// вві́рено, безос. пред.

– Мені службою ввірено охороняти в Місті порядок, і я виконаю свій службовий обов'язок! (В. Чемерис).