вгин
ВГИН (УГИ́Н), у, ч.
Увігнуте місце.
Угин у точці захвату свічки стрілою визначається за формулою (з наук. літ.);
Якщо в Карпатах звикли бачити більше опуклі гладкі скелі, то в Кременці вони зі вгинами та дірками, що є надзвичайно привабливим для тих, хто займається альпінізмом (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me