вгороджений

ВГОРО́ДЖЕНИЙ (УГОРО́ДЖЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до вгороди́ти 1.

Звір лежав мертвий біля самісіньких ніг. З його червоно-бурого тіла стримів важкий бойовий спис, вгороджений у спину над правою лопаткою (із журн.);

* Образно. Треба знайти хоч кусник поживності і вгасити лютий зойк.., що терзає, як розпечене і разом жахливо чорне вістря крючка, вгородженого в єство (В. Барка);

// вгоро́джено, безос. пред.

Після обіду греки почали розбирати міст окремими плотами й припинати їх посередині мосту, де в дно неглибокої тут річки було вгороджено цілі соснові стовбури (І. Білик).