вгород
ВГОРО́Д, у, ч., діал.
Горо́д.
Мати пішла на вгород по буряки (Панас Мирний);
Коли вона [жінка] засіває житом нужденний клапоть поля чи порається з картоплею на вгороді, Семен Іванович спокійнісінько лежить на полу (Б. Антоненко-Давидович);
– Зорі чисті, трава суха, буде спека. А я оце взяла розсаду, капусту хотіла приткнуть на вгороді, та й не здумаю, що тепер... (В. Близнець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me