1. Словник української мови у 20 томах

вгорі

ВГОРІ́ (УГОРІ́), присл.

1. Високо в небі, у повітрі.

Зорі тихо тремтять угорі (М. Коцюбинський);

Над степом, вгорі, летять журавлі (І. Нехода);

// У верхній частині чогось, зверху на чому-небудь.

Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І. Нечуй-Левицький);

Вгорі на щоглі вивісили ліхтар (Василь Шевчук);

Ще пам'ятаю – угорі над нами ходили дикі кози табунами (Л. Костенко).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на те, над чим, зверху чого перебуває, міститься щось чи хтось.

Але більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз, виставлений вгорі картки (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вгорі — вгорі́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вгорі — ВГОРІ (УГОРІ) – В (У) ГОРІ Вгорі (угорі), присл. Високо в небі, у верхній частині чогось. Неосяжне зоряне небо розкрило вгорі своє іскристе склепіння (З.Тулуб); Вгорі, назустріч пухнастим хмаркам, летіли журавлі (М.Лазорський); – Ку-ку!... Літературне слововживання
  3. вгорі — пр., на <�у> висоті, високо <�в небі>; (на чім) нагорі, зверху. Словник синонімів Караванського
  4. вгорі — [ўгоур'і] = угорі присл. Орфоепічний словник української мови
  5. вгорі — (угорі), присл. 1》 Високо в небі, в повітрі. || У верхній частині чогось, зверху на чому-небудь. 2》 у знач. прийм. У верхній частині чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вгорі — див. угорі Словник синонімів Вусика
  7. вгорі — ВГОРІ́ (УГОРІ́) (у верхній, горішній частині чогось), НАГОРІ́, ЗВЕ́РХУ, НАВЕРХУ́. Вона рвала його (комиш), ламала, крутила.., а він згинавсь, упирався, зчіплювався вгорі китицями (М. Словник синонімів української мови
  8. вгорі — Вгорі́, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вгорі — ВГОРІ́ (УГОРІ́), присл. 1. Високо у небі, в повітрі. Зорі тихо тремтять угорі (Коцюб., І, 1955, 31); Над степом, вгорі, летять журавлі (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 109); // У верхній частині чогось, зверху на чому-небудь. Словник української мови в 11 томах