вдовбувати
ВДО́ВБУВАТИ (УДО́ВБУВАТИ), ую, уєш, недок., ВДОВБА́ТИ (УДОВБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що.
1. Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось.
Вітряки були на один й два постави (тобто пристрої для молоття). Інколи поряд з механізмом помелу устатковували механічні ступи. Для цього у вал удовбували навхрест два чи більше брусів (з навч. літ.);
– Земля тепер така тверда, що не вдовбати, – сказав Гервазій. – Ніхто й не хотів довбати (Валерій Шевчук).
2. перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам'ятати.
– Та скільки ж я тобі, ідіоту, вдовбуватиму.., що ти талановитий, що ти не рівня всім отим котолупам (Ю. Збанацький);
Батько весь час удовбував мені, що я не маю музичного хисту й ніколи не стану відомим композитором, проте, на щастя, він помилився (із журн.);
Бастерт вдовбав в голову всім на заводі, ніби він і справді цілком незамінна людина (В. Собко).
3. тільки док. Довбаючи якимсь знаряддям, відламати, відірвати частину від чого-небудь.
Вдовбати вугілля.
Значення в інших словниках
- вдовбувати — вдо́вбувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вдовбувати — (удовбувати), -ую, -уєш, недок., вдовбати (удовбати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось. 2》 перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам'ятати. 3》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдовбувати — ВДО́ВБУВАТИ (УДО́ВБУВАТИ), ую, уєш, недок., ВДОВБА́ТИ (УДОВБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. 1. Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось. 2. перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам’ятати. Словник української мови в 11 томах