вдовбувати
ВДО́ВБУВАТИ (УДО́ВБУВАТИ), ую, уєш, недок., ВДОВБА́ТИ (УДОВБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех.
1. Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось.
2. перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам’ятати.
— Та скільки ж я тобі, ідіоту, вдовбуватиму.., що ти талановитий, що ти не рівня всім отим котолупам (Збан., Мор. чайка, 1959, 99);
Бастерт вдовбав в голову всім на заводі, ніби він і справді цілком незамінна людина (Собко, Запорука.., 1952, 114).
3. тільки док. Довбаючи якимсь знаряддям, відламати, відірвати частину від чого-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдовбувати — вдо́вбувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вдовбувати — (удовбувати), -ую, -уєш, недок., вдовбати (удовбати), -аю, -аєш, док., перех. 1》 Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось. 2》 перен., розм. Багаторазово пояснюючи і повторюючи що-небудь, примусити зрозуміти, засвоїти, запам'ятати. 3》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдовбувати — ВДО́ВБУВАТИ (УДО́ВБУВАТИ), ую, уєш, недок., ВДОВБА́ТИ (УДОВБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що. 1. Довбаючи, вганяти, вбивати що-небудь у щось. Вітряки були на один й два постави (тобто пристрої для молоття). Словник української мови у 20 томах