вдовиченко
ВДОВИЧЕ́НКО (УДОВИЧЕ́НКО), а, ч., розм.
Син удови.
Сумує [мати]: чи всім у світі така доля вдовиченкам, як моїм трьом? (С. Васильченко);
Я вже розумію, куди тече вода, але з співчуттям питаю вдовиченка: – Це на тебе давно гикавка напала? (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдовиченко — (удовиченко), -а, ч., розм. Син удови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Вдовиченко — Вдовиче́нко прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- вдовиченко — ВДОВИЧЕ́НКО (УДОВИЧЕ́НКО), а, ч., розм. Син удови. Сумує [мати]: чи всім у світі така доля вдовиченкам, як моїм трьом? (Вас., II, 1959, 281). Словник української мови в 11 томах
- вдовиченко — Вдовиченко, -ка м. = удовиченко. Словник української мови Грінченка