1. Словник української мови у 20 томах

вдовувати

ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок.

Бути, жити вдовою, вдівцем.

Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Ганна Барвінок);

З розмови довідався [Чуйкевич], що вона вдовує (Б. Лепкий);

– Оце я тобі совітую, доню, – хлопець гарний, працьовитий, добрий... А тобі удовувати ще рано... (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдовувати — вдовува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вдовувати — (удовувати), -ую, -уєш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдовувати — ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Барв., Опов.., 1902, 518). Словник української мови в 11 томах
  4. вдовувати — Вдовувати, -вую, -єш гл. = удовувати. Словник української мови Грінченка