1. Словник української мови у 20 томах

вдовування

ВДОВУВА́ННЯ (УДОВУВА́ННЯ), я, с.

Стан за знач. вдовува́ти.

Йому уявилась матір, з кошиком і заступом у руках, підперезана фартушком, бліда, зістарена не так роками, як своїм трудним вдовуванням (Ю. Бедзик);

Обов'язкове віно робило жінку матеріально незалежною від чоловіка за його життя і забезпечувало на час вдовування (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдовування — вдовува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вдовування — (удовування), -я, с. Дія за знач. вдовувати (удовувати). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдовування — ВДОВУВА́ННЯ (УДОВУВА́ННЯ), я, с. Стан за знач. вдовува́ти. Йому уявилась матір, з кошиком і заступом у руках, підперезана фартушком, бліда, зістарена не так роками, як своїм трудним вдовуванням (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193). Словник української мови в 11 томах
  4. вдовування — Вдовува́ння, -ня с. = удовування. Словник української мови Грінченка