вдовування
ВДОВУВА́ННЯ (УДОВУВА́ННЯ), я, с. Стан за знач. вдовува́ти.
Йому уявилась матір, з кошиком і заступом у руках, підперезана фартушком, бліда, зістарена не так роками, як своїм трудним вдовуванням (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 193).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдовування — вдовува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- вдовування — (удовування), -я, с. Дія за знач. вдовувати (удовувати). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдовування — ВДОВУВА́ННЯ (УДОВУВА́ННЯ), я, с. Стан за знач. вдовува́ти. Йому уявилась матір, з кошиком і заступом у руках, підперезана фартушком, бліда, зістарена не так роками, як своїм трудним вдовуванням (Ю. Словник української мови у 20 томах
- вдовування — Вдовува́ння, -ня с. = удовування. Словник української мови Грінченка