1. Словник української мови у 20 томах

вдолину

ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ), присл., діал.

Униз.

Ударився сердешний Василище ліктем о стіну і без сили сів на лавці, понуривши голову вдолину (І. Франко);

Семен поглянув на неї [Олену], почухався в голову й усміхнувся заклопотано. Відтак спустив знов очі вдолину (Л. Мартович);

Коби ти очі не пускав удолину, але вгору, то легше би твоїй душі було (В. Стефаник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдолину — вдоли́ну прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. вдолину — (удолину), присл., зах. Вниз (униз), донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдолину — вдоли́ну вниз (ст): Пішли вулицею вдолину, де починалися дерев'яні огорожі й дерев'яні дахи (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. вдолину — ВНИЗ (УНИ́З) (у напрямі до низу, до землі), ДОНИ́ЗУ, ДОДО́ЛУ, ДО́ЛУ, ДО́ЛІ, НАНИ́З, ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ) діал., НАДОЛИ́НУ діал. Вона полізла по драбинці вниз (Ю. Яновський); Униз грізно падали водоспади (Я. Словник синонімів української мови
  5. вдолину — ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ), присл., діал. Униз. Ударився сердешний Василище ліктем о стіну і без сили сів на лавці, понуривши голову вдолину (Фр., І, 1955, 159); Семен поглянув на неї [Олену], почухався в голову й усміхнувся заклопотано. Відтак спустив знов очі вдолину (Март., Тв., 1954, 123). Словник української мови в 11 томах