1. Словник української мови у 20 томах

вдогін

ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н).

1. присл. Те саме, що навздогі́н 1.

Ой, димок на обрії хитається, Море хвилю кидає вдогін (В. Бичко);

Дівчина ще кричала щось удогін, але я вже нічого не чув (із журн.).

2. у знач. прийм., з дав. в. Те саме, що навздогі́н 2.

Удогін товаришам Василь поїхав на будівництво (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдогін — вдогі́н прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдогін — (удогін). 1》 присл., поет. Те саме, що навздогін. 2》 мисл. Вистріл по птаху або звіру, що віддаляються від мисливця, а також хватка собакою втікаючого звіра за задню частину тіла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдогін — НАВЗДОГІ́Н (НАЗДОГІ́Н) (доганяючи, слідом за тим, хто або що віддаляється), НАВЗДОГІ́НЦІ (НАЗДОГІ́НЦІ) розм., ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н) поет. До берега рідного судна прямують, За ними чайки навздогін (В. Бичко); Марія швидко пішла наздогін (Ю. Словник синонімів української мови
  4. вдогін — ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н), присл., поет. Те саме, що навздогі́н. Он стали берези, як дочки, Димки з емтеесу вдогін (Мал., Звенигора, 1959, 244); Ой, димок на обрії хитається, Море хвилю кидає вдогін (Бичко, Сійся.., 1959, 319). Словник української мови в 11 томах