вдячність
ВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро.
Душа її переповнялася вдячністю. Вона не знала вже, чим і догодити своєму Олексі, що він зробив її щасливою (Г. Хоткевич);
– Ніколи не зітруться в пам'яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя (М. Рильський).
○ (1) З вдя́чністю (з подя́кою), у знач. присл. – відчуваючи вдячність або виражаючи подяку; вдячно.
Альберт Сю .. поглянув на місіс Ліліан більше з подякою, ніж з цікавістю (Ю. Смолич);
– Я горджусь своїми ученицями, – Єдлічка з подякою поглянув на Олександру Михайлівну, коли вона закінчила пісню (І. Пільгук);
– Тобі зручно? – Валя ставав навіть чемним, коли на душі в нього було гарно. – Зручно, зручно, – прошепотів Борис з вдячністю. Так навсидьки під столом хлопці й поснули обійнявшись (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- вдячність — вдя́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вдячність — [ўд’ачн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- вдячність — -ності, ж. Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдячність — ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Словник синонімів української мови
- вдячність — Вдя́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вдячність — ВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро. Не раз із вдячністю згадував [Семен] Романа, що не тільки допоміг купити грунт, але й на весілля позичив тридцять карбованців (Коцюб. Словник української мови в 11 томах