вдячність
ВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро.
Не раз із вдячністю згадував [Семен] Романа, що не тільки допоміг купити грунт, але й на весілля позичив тридцять карбованців (Коцюб., І, 1955, 109);
— Ніколи не зітруться в пам’яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя (Рильський, III, 1956, 56);
Наталя з глибокою вдячністю слухала цю пораду (Донч., Шахта.., 1949, 115).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдячність — вдя́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вдячність — [ўд’ачн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- вдячність — -ності, ж. Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдячність — ВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро. Душа її переповнялася вдячністю. Вона не знала вже, чим і догодити своєму Олексі, що він зробив її щасливою (Г. Словник української мови у 20 томах
- вдячність — ПОДЯ́КА (почуття, яким відповідають на зроблене добро, послугу, допомогу тощо; вияв цього почуття), ВДЯ́ЧНІСТЬ, ВДЯ́ЧЛИВІСТЬ рідше, ДЯ́КА, ДЯ́КУВАННЯ розм., ПРИЗНА́ННЯ розм. рідше; СПАСИ́БІ у знач. ім. (слова, якими виражають це почуття). Словник синонімів української мови
- вдячність — Вдя́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)