1. Словник української мови в 11 томах

вдівець

ВДІВЕ́ЦЬ (УДІВЕ́ЦЬ), вця́, ч. Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге.

В Богуслав приїхав немолодий.. удівець та ще й з трьома дітьми (Н.-Лев., III, 1956, 251);

Як упився [Гриць], то забував зовсім, що жонатий [удруге]: все мав себе за вдівця та й згадував першу небіжку (Март., Тв., 1954, 58);

Стефка, народивши мені сина, вмерла, і залишився я в чужій хаті вдівцем, ще й з немовлям на руках (Мур., Бук. повість, 1959, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдівець — вдіве́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вдівець — (удівець), -вця, ч. Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдівець — ВДІВЕ́ЦЬ (УДІВЕ́ЦЬ), вця́, ч. Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге. В Богуслав приїхав немолодий .. удівець та ще й з трьома дітьми (І. Словник української мови у 20 томах
  4. вдівець — Овдовілий, удівець, удовий Фразеологічні синоніми: без жінки Словник синонімів Вусика
  5. вдівець — соло́м’яний вдіве́ць, жарт. Чоловік, який тимчасово залишився без дружини або не живе з нею. Настя добре розуміла, що в уяві цього одинокого солом’яного вдівця вона була найкращою з усіх жінок на світі (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  6. вдівець — Вдіве́ць, -вця́, -вце́ві, -вцю́! -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вдівець — Вдівець, -вця м., вдівонька и вдівочка, -ки, ж. = удівець, удівонька, удівочка. Словник української мови Грінченка