1. Словник української мови в 11 томах

вдівонька

ВДІ́ВОНЬКА (УДІ́ВОНЬКА), и, жін. Пестл. до вдова.

Од зіроньки до зіроньки Сидять собі у вдівоньки (Тарас Шевченко, II, 1953, 42);

Ой, із-за гори Та буйний вітер віє... Ой, там удівонька Та пшениченьку сіє (Українські народні ліричні пісні, 1958, 438);

Бідні вдівоньки й деякі солдатки, що жили особливо нужденно, відвідували сторожку (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдівонька — вді́вонька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вдівонька — (удівонька), -и, ж. Пестл. до вдова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдівонька — ВДІ́ВОНЬКА (УДІ́ВОНЬКА), и, ж. Пестл. до вдова́. Ой, із-за гори Та буйний вітер віє... Ой, там удівонька Та пшениченьку сіє (з народної пісні); Од зіроньки до зіроньки Сидять собі у вдівоньки (Т. Шевченко); Бідні вдівоньки й деякі солдатки, що жили особливо нужденно, відвідували сторожку (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  4. вдівонька — див. вдова Словник синонімів Вусика