вегетувати

ВЕГЕТУВА́ТИ, у́є, недок.

Рости, розвиватися (про рослини).

Біологічний спокій триває до середини зими, коли рослина, навіть поміщена в теплицю, вегетувати не буде (із журн.);

Після збирання врожаю бур'яни продовжують вегетувати (з газ.);

Після виснажливої затяжної зими інтенсивно вегетують збережені, підсіяні та пересіяні площі зернових колосових культур (з Інтернету).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вегетувати — Вегетува́ти: — жити, животіти [29] Словник з творів Івана Франка
  2. вегетувати — Вегетува́ти, перен. Жити рослинним життям, без високих прагнень, поривань. Тепер я лиш вегетую і коли і забралась я знов до якоїсь нової праці, то лише одиноко під впливом його [брата Володимира] пам'яті... Українська літературна мова на Буковині
  3. вегетувати — Животіти, виживотіти, зіживотіти, проживотіти, завмирати, завмерти, позавмирати, див. чахнути Словник чужослів Павло Штепа