1. Словник української мови у 20 томах

ведмедячий

ВЕДМЕ́ДЯЧИЙ, а, е.

1. Те саме, що ведме́жий 1.

Ведмедячий барліг (Сл. Гр.);

Мисливець, у гаях та пущах посивілий, Що досі знав лише ведмедячі сліди, Орлині поклики, шум дерева й води, Уперше слухає далекий грім гармати (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

Лихі, худі та миршаві собаки опали санки і смикали Яся за ведмедячий комір (І. Нечуй-Левицький);

Володимирові стало млосно – він шарпнувся й скинув із себе ведмедячий кожух (І. Білик).

2. перен. Те саме, що ведме́жий 2.

Дівчатко так дотепно копіювало дядька, що Надія немов уже перед собою бачила його ведмедячу постать і широке, трохи подзьобане віспою, добре вусате обличчя (Яків Баш);

В напрямі п'ятого класу довго не чути ніякого стукоту. Врешті дуже повільні, ведмедячі кроки (Ірина Вільде);

// Незграбний, вайлуватий.

Знов Ярославові одібрало мову й розум, .. а Шуйця сміялася .. звабливо, він згорнув її в свої ведмедячі обійми, аж усе в ній затріщало (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ведмедячий — ведме́дячий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ведмедячий — -а, -е. 1》 Прикм. до ведмідь 1). || Зробл. із шкури ведмедя. 2》 перен.Який певними рисами, особливостями нагадує ведмедя або щось властиве йому. Ведмедяча послуга — те саме, що Ведмежа послуга (див. ведмежий). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ведмедячий — ВЕДМЕ́ДЯЧИЙ (належний ведмедеві), ВЕДМЕ́ЖИЙ, ВЕДМЕ́ДІВ, МЕДВЕ́ДЯЧИЙ діал., МЕДВЕ́ЖИЙ діал. — Для міцності й здоров'я споживав ведмедячого сала (П. Загребельний); Два тижні блукав Степан по тайзі, шукаючи ведмежого барлога (В. Словник синонімів української мови
  4. ведмедячий — Ведме́дячий, -ча, -че; -дячі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ведмедячий — ВЕДМЕ́ДЯЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ведмі́дь 1. Ведмедячий барліг (Сл. Гр.); Мисливець, у гаях та пущах посивілий, Що досі знав лише ведмедячі сліди, Орлині поклики, шум дерева й води, Уперше слухає далекий грім гармати (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах
  6. ведмедячий — Ведмедячий, ведмежий, -а, -е Медвѣжій. Рудч. Ск. І. 134. Греб. 365. Ведмедячий барліг. Грин. І. 181. ведмеже ухо. раст. а) Verbascuin Thapsus. ЗЮЗО. І. 140. б) Salvia Aethiopis L. ЗЮЗО. І. 134. Словник української мови Грінченка