1. Словник української мови у 20 томах

велелюбний

ВЕЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн.

Здатний глибоко любити кого-, що-небудь або любити багатьох.

– О велелюбна панно! – заговорив Мельхіседек зворушеним голосом. – Хай осінить твоє серце благодать Божа і хай захистить тебе від напастей десниця Його! (М. Старицький);

Через тиждень Галя загинула .. Гарячий уламок металу наскрізь пронизав її велелюбне серце (П. Гуріненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. велелюбний — велелю́бний прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
  2. велелюбний — -а, -е, книжн. Здатний глибоко любити кого-, що-небудь чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. велелюбний — ВЕЛЕЛЮ́БНИЙ, а, е, книжн. Здатний глибоко любити кого-, що-небудь або багатьох. Він [Байрон] ненавидів їх [англійських аристократів] всіма силами своєї велелюбної душі (Літ. газ., 17.IV 1939, 1); // ірон. Словник української мови в 11 томах