1. Словник української мови у 20 томах

велет

ВЕ́ЛЕТ, а, ч.

Те саме, що ве́летень.

Чи велет предвічний заклятий Тут, ставши скалою, застряг? (І. Франко);

– А ти хіба не лицедій? – спитав русявий велет, Іванище-ковалище (О. Ільченко);

Сливе жодного дерева другої породи не стрінеш: самий бук і бук .. Стрічаються справжні велети (М. Коцюбинський);

Добрий день, Лівобережжя, Вітре вранішнього сходу, Гомін велетів комбайнів І пісні дівчат полтавок! (П. Усенко);

Велет з невичерпною енергією, богатир волі, мислі й духу, він [І. Франко], не зупиняючись, все далі йшов, вперед все далі (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. велет — ве́лет іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. велет — ВЕЛЕТЕНЬ гігант, титан, колос, неї. ломус, флк. вернигора, вернидуб, вернивода; (одноокий) міт. циклоп; (науки) геній. Словник синонімів Караванського
  3. велет — -а, ч. Те саме, що велетень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. велет — див. Великий; високий; сильний Словник синонімів Вусика
  5. велет — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. Словник синонімів української мови
  6. велет — Ве́лет, -та, -тові, -те! ве́лети, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. велет — ВЕ́ЛЕТ, а, ч. Те саме, що ве́летень. Чи велет предвічний заклятий Тут, ставши скалою, застряг? (Фр., XIII, 1954, 102); — А ти хіба не лицедій? — спитав русявий велет, Іванище-ковалище (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  8. велет — Велет, -та м. = велетень. Уман. І. 68. Словник української мови Грінченка